Водій Пастор: «На все воля Божа»

Розповідаємо про бійця 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ із позивним «Пастор». Його сила — не лише у зброї, а й у слові та вірі.

Спершу побратими називали його «Майстром». Однак перед бойовими виходами він завжди збирав хлопців на молитву — і з часом бійці зауважили: «Який ти Майстер? Ти — наш Пастор». Відтоді він не відпускає людей, доки разом не попросять у Господа збереження життя наших воїнів.

Пастор прийшов до війська уже в віці «за 50». В цивільному житті він працював водієм у кар’єрі, пережив випробування хворобою, внаслідок якої осліп, і повернення зору завдяки лікарям. Після роботи на фабриці — вийшов на пенсію у 50 років.

Після початку «повномасштабки» у житті Пастора сталися виклик до ТЦК, мобілізація, БЗВП — і служба в 23 ОМБр. Спершу боєць служив у піхоті під Торецьком, потім — в артилерії на підвозі боєприпасів. Командири враховували стан зору Пастора: він не бачить вночі. Тож водій возив вантажі «по дню», зокрема снаряди з центрального складу. Боєць переконаний: у війську потрібен кожен — не лише той, хто стріляє, а й той, хто забезпечує, ремонтує, підвозить і підтримує.

Пастор каже про мобілізацію просто: ми захищаємо не абстракції — ми стоїмо за своїх рідних, за дім, за майбутнє дітей і онуків. Тому і діє призов.

А «родзинка» історій Пастора про бойові виходи – оповідь про диво. Під час бойового чергування почався обстріл. КАБ, а за годину – снаряд упали поруч із позицією і… обидва не розірвалися. Для бійця це стало свідченням того, що навіть у пеклі війни є місце надії і вірі.

«Це неймовірно просто було. Таке свідоцтво про силу Божу», – підсумовує Пастор.

Боротьба триває!

Долучайтеся до 23 ОМБр!

073 002 30 23

#23ОМБр #ЗСУ #СухопутніВійська #Піхота #Артилерія #20АрмійськийКорпус #ЗахищаємоСвоє #УкраїнськеВійсько