Криза ОБСЄ: пацієнт скоріш за все живий?
Конфлікт Росії та України серйозно позначився як на безпековій ситуації в регіоні, так і на стані цілої низки міжнародних організацій. Наприклад, політики-дипломати низки держав заговорили про кризу ОБСЄ. Передбачається навіть розпад цієї організації. На тлі військово-геополітичного протистояння в її рамках стало складно досягати загального консенсусу, необхідного для ухвалення ключових рішень. Що це – глибока, але тимчасова криза чи організація вмирає як майданчик для обговорення і вирішення актуальних проблем?
Перспективи мало прояснити на фініші 2023 року засідання Ради глав МЗС країн-учасниць ОБСЄ в столиці Північної Македонії Скоп’є. Воно відбулося 30 листопада – 1 грудня. З одного боку, не обійшлося без скандалу, а з іншого, було досягнуто домовленості щодо спірного моменту, навколо якого довгий час вирували пристрасті, підживлюючи похмурі прогнози щодо майбутнього організації. Загальний же висновок: організація швидше жива і потрібна як автократіям, так і демократіям Європи.
Скандал стався через запрошення на саміт міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. З цієї причини дружно відмовилися від участі в ньому Україна, Польща та країни Балтії. Приїзд Лаврова був примітний тим, що став першим його візитом до Європи після 24 лютого 2022 року. Якщо не брати до уваги, звісно, його робочих поїздок до союзницької Білорусі та Туреччини з її особливою позицією з багатьох питань.
У 2022 році Польща, яка головувала в ОБСЄ, не дозволила Лаврову приїхати на засідання Ради міністрів закордонних справ. У Скоп’є ж його літаку дали коридор, щоправда, летіти довелося з гаком через Грецію. На самому засіданні також усе було напружено: низка колег залишили зал на час його виступу, і сам він після спічу одразу ж пішов геть.
Головним же підсумком стало досягнення консенсусу з питання, яка країна головуватиме в ОБСЄ 2024 року. Планувалося, що це буде Естонія, проте Росія і Білорусь, яка проводить синхронізовану з Кремлем зовнішню політику, виступили проти і блокували її кандидатуру.
Естонія була єдиним кандидатом від Євросоюзу, причому з 2020 року. Таллінн був вельми рішучим у відмові знімати свою кандидатуру. Міністр закордонних справ Маргус Цахкна напередодні саміту в Скоп’є заявляв:
«Естонія, як і раніше, дотримується думки, що ОБСЄ має твердо відстоювати свої основні цінності, і поступок агресору не має бути». За його словами, Росія своїми діями блокує роботу всієї організації: «Уже кілька років Москва не дає змоги затвердити бюджет організації, організовувати офіційні заходи ОБСЄ, продовжувати польові місії, а також поклала край усім місіям ОБСЄ в Україні, яка стала жертвою російської агресії».
У результаті непохитного накладення вето від Москви і Мінська на кандидатуру Таллінна змусили країни-учасниці ОБСЄ в цейтноті думати над альтернативою. У підсумку зійшлися на Мальті. Ця острівна держава з 2004 року входить до ЄС, проте залишається поза блоком НАТО і принципово не збирається туди вступати.
Ситуація в регіоні зараз така, що не можна виключати того, що проблема з країною-головою на 2025 рік може повторитися. Хоча начебто Росія з Білоруссю поки що не висловлювали наміру ветувати заплановану кандидатуру Фінляндії. Однак, нагадаємо, що 2023 року фіни вступили до НАТО, а нещодавно через міграційну кризу кордони з Росією тимчасово повністю закривалися. І, до речі, МЗС Фінляндії вельми скептично коментувало кризу в ОБСЄ, допускаючи, що черга головувати до країни може й не дійти через розпад організації.
Тим часом, головування Фінляндії у 2025 році має підкреслений символізм. На носі – 50-річний ювілей ОБСЄ. 1 серпня 1975 року було підписано Гельсінські угоди за підсумками Наради з безпеки та співробітництва в Європі, яку було засновано двома роками раніше. Так зародилася ОБСЄ. Відтоді діє «Гельсінський декалог» – десять основоположних принципів, що регулюють відносини між державами. Хоча діє – гучно сказано. Реальність така, що повністю їх практично ніколи не дотримувалися.
Ось і тепер Росію звинувачують у порушенні принципу незастосування сили і зламі непорушності кордонів. У відповідь Москва і Мінськ озвучують свої претензії до «колективному Заходу». А в ОБСЄ більшість із 57 країн-учасниць перебувають у ЄС, мають статус кандидатів на вступ або стратегічно прагнуть туди.
Напередодні скоп’євського саміту в МЗС Росії заявили про надто «українізований» порядок денний:
«Нинішня глибока криза ОБСЄ стала наслідком деструктивних дій низки західних країн, які використовують організацію у власних інтересах і нехтують фундаментальними принципами її роботи. З 2022 року порядок денний ОБСЄ практично повністю українізовано, почала широко застосовуватися практика підміни неузгодженими ерзац-форматами консенсусних щорічних заходів у всіх трьох вимірах роботи організації: військово-політичному, економіко-екологічному та гуманітарному».
МЗС Білорусі вторило, звинувачуючи організацію насамперед у втручанні у внутрішні справи республіки:
«Ми вже кілька років говоримо про глибокі кризові явища в організації, які дійсно можуть призвести до її краху. Однак причина цього – не позиції окремих держав-учасниць, не приватне, хоч і важливе, питання головування, а явна деградація останніми роками якості міждержавного діалогу в ОБСЄ, підміна імперативу дипломатичного компромісу пропагандистською мовою санкцій, ізоляції та залякування».
До речі, на парламентські вибори в лютому 2024 року влада Білорусі не має наміру запрошувати спостерігачів від ОБСЄ. Тим часом, підвішеним залишилося важливе питання з фінансуванням організації. І тут також необхідне рішення за абсолютного консенсусу. Через Росію організація не може затвердити бюджет із 2022 року.
Поки що фінпитання в ОБСЄ частково вирішили «як змогли» – через добровільні внески країн-учасниць. У Скоп’є поки що чинний голова Організації з безпеки і співробітництва в Європі, глава МЗС Північної Македонії Буяр Османі навіть зробив спеціальну заяву із закликом до Росії схвалити проєкт бюджету, бо через його відсутність потерпають польові місії – зокрема, в Молдові та на Балканах. Таким чином, діяльність ОБСЄ залишається в урізаному форматі, що не додає оптимізму щодо долі організації.
Вирішення ж проблеми з країною-головою на 2024 рік демонструє поки що лише те, що західні демократії, які домінують в ОБСЄ, дорожать цим переговорним майданчиком, а також не хочуть повністю ізолювати Росію, побоюючись, що це зруйнує архітектуру безпеки на континенті, яка й так похитнулася.
Більше новин читайте на сайті NewsPrice та у телеграм каналі видання - https://t.me/newspriceinfo.
