Акція в підтримку полонених військових AZOV
В Києві та інших містах України проходить щотижнева недільна акція « Не мовчи! Полон вбиває!»
На площах збираються ті, кому не буйдуже. Родичі, друзі, ветерани, волонтери та просто укріїнці – всі вони вимагають одного: звільнення полонених захисників Азовсталі.
Кожен день у полоні – це життя на межі. Ми не знаємо, що зними, як з ними поводяться. Ми не знаємо, чи отримують вони медичну допомогу. Але ми знаємо одне – вони мають право повернутися додому!
Саме тому так важливо нагадувати світу про правила, які мають захищати кожного полоненого. Ці правила закріплені в Женевиських конвеціях, які чітко визначають правила поводження з полоненними, їх права на захисті гуманне ставлення. Проте росія, порушуючи міжнародні норми, продовжує тримати наших героїв у нестерпних умовах.
Питання? Чому Україна ці правила виконує – навіть щодо тих , хто прийшов на нашу землю зі зброєю?
Звернімо увагу щодо російських військовополонених в Україні. Вони мають доступ до медичноїдопомоги. Отримують харчування, можуть писати та отримувати листи. Їх відвідує Червоний Хрест, вони живуть у приміщеннях із належними умовами, мають доступ до води та гігієни. В окремих таборах вони навіть можуть працювати - і отримують за це офіційну винагороду в розмірі 2 тис.грн/міс. А близько 10 тис.грн на місяць витрачається на утримання одного російського військовополоненого. І цього всього вимагає міжнародже право від України.
Україна зберігає людяність там, де ворог її давно втратив!
І на цьому фоні особливо боляче усвідомлювати: коли Україна дотримується жодного пункту Женевських конвецій, росія системно і свідомо їх порушує. При цьому Червоний хрест навіть не відвідував жодного разу наших українських військовополонених в російському полоні. Наших воїнів тримають у нелюдських умовах , без медичної допомоги, без доступу до зв’язку та без гарантії життя. Ми не знаємо , що з ними щодня – і саме це найстрашніше.
Всі бійці мають право на захист і медичну допомогу, гарантовану міжнародним правом. Ігнорування цих стандартів ставить під загрозу не тільки життя полонених, але й підриває основи міжнародного права.
Міжнародні організації, такі як ООН і Червоний Хрест, повинні діяти швидше, щоб захистити права полонених відповідно до Женевських конвенцій.
Наша сторона робить все, щоб їх повернути. Бо навіть коли ворог поводиться як агресор, ми залишаємося людьми.
Кожен репост, кожне слово, кожен мітинг – це крок до їхнього повернення.
Не мовчи! Долучайся до боротьби! Волю нашим героям!
